«Дикі Дрони»: команда 10 АК серед призерів п’ятих змагань
П’яті військово-спортивні змагання операторів БпЛА «Дикі Дрони» завершилися на Буковині 29–30 вересня 2026 року. Цього разу турнір об’єднав 20 команд: 17 бойових підрозділів Сил оборони України та три навчальні центри, які готують операторів безпілотних систем. Серед учасників була команда батальйону безпілотних систем «Сапсан» 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, що представляє 10-й армійський корпус.
Для команди Князівської бригади цей старт став першим досвідом участі у «Диких Дронах». При цьому оператори прибули на турнір фактично з бойової роботи, без тривалого окремого циклу підготовки до спортивного старту. За повідомленням бригади, команда увійшла до числа призерів і пройшла до суперфіналу сезону.
«Хлопці щойно вийшли з бойових позицій і одразу на змагання!» — так у 14 ОМБр описали шлях команди до старту.
У цій фразі добре видно головну особливість «Диких Дронів»: тут змагаються не професійні спортсмени, які окремо готуються до трас, а військовослужбовці, для яких керування БпЛА є частиною щоденної професійної роботи. Саме тому результат команди 10 АК важливий не лише як місце у заліку. Він показує, наскільки навички, відточені під час служби, можуть бути перевірені у стандартизованих і однакових для всіх умовах.
П’яті «Дикі Дрони» у цифрах
П’яті «Дикі Дрони» стали другим відбірковим етапом сезону 2026 року. За їхніми підсумками організатори визначили ще десять команд, які отримали право рухатися далі до фіналу сезону. Тобто змагання вже перетворилися з окремої події на систему з відбірковими етапами та суперфіналом.
20 команд і три типи безпілотних систем
За відкритими даними організаторів та повідомленнями Interfax-Україна, на п’ятих «Диких Дронах» були представлені:
- 17 команд бойових підрозділів Сил оборони;
- 3 команди навчальних центрів;
- оператори Збройних Сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби;
- FPV-дрони Shrike;
- важкі бомбери Vampire;
- квадрокоптери DJI Mavic.
Важлива деталь — команди працювали на однакових системах у межах відповідних дисциплін. Генеральний партнер турніру SkyFall надав учасникам Shrike та Vampire, щоб максимально відділити майстерність оператора від різниці у техніці. Це спортивний принцип, який добре знайомий з автоспорту, стрілецьких дисциплін чи монокубків: якщо технічна платформа однакова, результат більше залежить від підготовки людей.
Окремо показовим є призовий фонд. У FPV-заліку переможець отримав три комплекси Vampire, друга команда — два, третя — один. У командному заліку призи включали мобільний пункт управління БпЛА, сертифікати від виробників і фінансову підтримку від місцевої влади. Це ще одна відмінність «Диких Дронів» від символічного спортивного турніру: сильний результат може буквально повернутися разом із командою у підрозділ у вигляді техніки, обладнання або ресурсу для подальшої роботи. Змагання таким чином одночасно перевіряють підготовку, створюють професійне середовище і дають практичне підсилення тим, хто показує найкращий результат.
Організатори прямо пояснювали, що у розвитку нового сезону надихалися «Формулою-1». Аналогія тут не лише красива. У «Диких Дронах» поступово з’явилися етапи сезону, єдина логіка правил, стандартизована техніка, заліки, фінал і постійна взаємодія команд із виробниками.
Від траси до завдань, наближених до реальної роботи
Учасники п’ятих «Диких Дронів» виконували вправи на FPV, важких бомберах та Mavic. Організатори не приховують загальний принцип формування дисциплін: вони створюються на основі досвіду операторів і мають перевіряти точність, швидкість, взаємодію та здатність працювати в складних умовах.
При цьому публічні матеріали навмисно не розкривають усіх деталей вправ. Це логічно: частина професійного досвіду операторів напряму пов’язана із виконанням бойових завдань. Для цивільного читача важливіше інше — «Дикі Дрони» не є звичайними перегонами, де головний критерій тільки швидкість проходження траси.
На попередніх етапах програма включала смуги перешкод, пошук цілей, роботу різних типів БпЛА та командні вправи. АрміяInform описувала, як траси поступово змінювалися: якщо спочатку значну роль відігравала швидкість, то пізніше організатори робили більший акцент на техніці пілотування та складності проходження маршруту. Саме так змагання перестають бути просто шоу і стають перевіркою професійних навичок.
Як з’явилися «Дикі Дрони»
Історія турніру дуже коротка за календарем, але насичена за темпом розвитку. Перші «Дикі Дрони» відбулися 24 травня 2024 року у Києві на Венеціанському острові. Тоді перегони дронів були частиною більшого військово-спортивного проєкту «Дика Гонка».
Саме з цього формату згодом виріс окремий турнір для бойових екіпажів БпЛА.
Від «Дикої Гонки» до самостійного сезону
Один з організаторів проєкту згадував, що на старті завдання звучало просто: створити змагання для військових із використанням дронів. Команда «Дикої Гонки» взяла на себе трасу, правила, систему балів і суддівство. Після першого київського старту стало зрозуміло, що формат може існувати самостійно.
Наступні етапи проводили вже як окремі «Дикі Дрони»: у Витачеві на Київщині, у Кам’янці-Подільському, потім у Трускавці. У травні 2026 року четвертий турнір зібрав 19 команд бойових підрозділів і ще чотири навчальні центри. Радіо Свобода оцінювало загальну кількість військових операторів, які приїхали на той захід, приблизно у 300 людей.
До осені 2026 року проєкт дійшов уже до п’ятого старту, двох відбіркових етапів сезону та майбутнього суперфіналу. Від першого експерименту до сезонної системи минуло трохи більше двох років.
Хто стоїть за організацією
Поточний формат створюють одразу кілька структур: 93 окрема механізована бригада «Холодний Яр», громадська організація «Дика Гонка», навчальний центр «ДОВЖИК» і CAS. До турніру також долучаються українські виробники безпілотних систем та технологічні компанії.
Організатори формулюють свою місію ширше, ніж визначення найкращого екіпажу.
«Ключова місія — морально-психологічне відновлення військовослужбовців, обмін досвідом та нетворкінг з побратимами та виробниками озброєнь».
Це пояснення, яке організатори давали під час попереднього етапу Interfax-Україна, добре описує логіку проєкту. Люди, які більшість часу працюють у бойовому середовищі, отримують можливість зустрітися з операторами інших підрозділів, порівняти підходи, протестувати однакову техніку і напряму поговорити з виробниками.
Чому змагання операторів БпЛА — це більше, ніж спорт
У звичайному спорті виробник обладнання отримує зворотний зв’язок від професійного спортсмена. У «Диких Дронах» ситуація особлива: виробник спілкується з людиною, яка використовує технологію не на тестовому полігоні, а під час реальної служби.
Саме цей зв’язок між оператором і розробником регулярно підкреслюють різні учасники проєкту. Сили безпілотних систем після одного з попередніх турнірів окремо відзначали можливість передати виробникам прямий зворотний зв’язок та домовитися про подальшу співпрацю. Reuters, висвітлюючи четверті «Дикі Дрони», також звертало увагу на поєднання змагання, обміну досвідом і контакту операторів із виробниками нових систем.
Конкуренція, яка прискорює навчання
На змаганнях оператор бачить не лише власний результат. Він бачить, як ту саму задачу проходять десятки інших екіпажів. Один працює швидше, інший точніше, третій знаходить інший спосіб пройти складний елемент. Саме тому спортивна конкуренція перетворюється на навчальний інструмент.
Після «Диких Дронів» учасник повертається у свій підрозділ не лише з місцем у таблиці. Він привозить побачені рішення, контакти, нові запитання до власної підготовки та розуміння того, як працюють колеги.
Це особливо важливо для сфери, яка змінюється значно швидше, ніж традиційні військові спеціальності. Безпілотні системи постійно отримують нові компоненти, програмне забезпечення, засоби зв’язку, способи керування та захисту. Тому навчання не може закінчитися після одного курсу.
Коли програш теж дає результат
У цьому форматі навіть команда, яка не стала першою, може повернутися сильнішою. Помилка на спортивній трасі коштує секунд або місця у таблиці. Помилка під час виконання бойового завдання може мати значно серйозніші наслідки.
Саме тому безпечний майданчик для конкуренції має окрему цінність: він дозволяє побачити слабке місце, обговорити його і виправити ще до повернення до основної роботи.
Цей принцип добре видно і в історіях учасників. На четвертих «Диких Дронах» один із найкращих операторів завершував складну трасу повільніше за частину суперників, але суперники, які поспішали, втрачали дрони на перешкодах. У підсумку обережність і стабільність виявилися ефективнішими за максимальну швидкість. Це дуже проста спортивна ілюстрація того, чому «швидше» не завжди означає «краще».
П’ятий турнір: від відкритого шоу до посиленої секретності
Ще одна показова зміна між етапами — рівень публічності. Четверті «Дикі Дрони» у Трускавці широко висвітлювали українські та міжнародні медіа. Матеріали про них виходили у Reuters, Le Monde та Радіо Свобода.
П’яті змагання «Дикі Дрони» організатори провели вже в режимі посиленої секретності та з додатковими заходами безпеки. Місце проведення публічно описували лише як Буковину, а більшість інформації з’явилася вже після завершення події.
Це теж частина дорослішання проєкту
З одного боку, «Дикі Дрони» залишаються спортивним і комунікаційним майданчиком. З іншого — участь у них беруть діючі військовослужбовці, багато з яких приїжджають безпосередньо з районів виконання завдань.
Тому публічність тут завжди має межу. Саме поєднання відкритої спортивної культури з правилами безпеки є ще одним доказом того, що цей турнір не можна сприймати як звичайний фестиваль технологій.
14 ОМБр і «Сапсан»: бойовий досвід замість окремої спортивної підготовки
Команду 10 АК на п’ятих «Диких Дронах» представляв батальйон безпілотних систем «Сапсан» 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Для підрозділу це був перший старт у цьому турнірі.
Тут важливо не переплутати назви. У відкритих результатах FPV-заліку п’ятих змагань переможцем названо 421-й окремий батальйон безпілотних систем ДШВ «Сапсан». Команда 14 ОМБр також має назву «Сапсан», але це інший підрозділ.
Від навчального майданчика до суперфіналу
На офіційному сайті 14 ОМБр ще у травні 2025 року розповідали, що пілоти батальйону «Сапсан» створили неподалік району виконання завдань власний навчальний майданчик, де новачки проходять підготовку, а досвідчені оператори постійно вдосконалюють навички та обмінюються досвідом.
У жовтні того ж року бригада описувала «Сапсан» вже як підрозділ, де працюють не лише оператори, а й інженери, конструктори та механіки, які випробовують технічні рішення й швидко впроваджують те, що показує результат.
Тому вихід команди у суперфінал «Диких Дронів» не виник на порожньому місці. Змагальна траса лише зробила видимим те, що в підрозділі відбувається постійно: навчання, випробування, повторення та обмін досвідом.
«Трохи незвично, бо звикли не до змагань, а до бойової роботи», — говорили оператори Князівської бригади після старту.
Це коротке формулювання дуже точно пояснює різницю між професійним пілотом і людиною, яка просто добре літає на дроні. Для військового оператора пілотування — лише частина значно більшого набору навичок.
У 14 ОМБр вже є традиція професійних змагань
Є ще одна цікава паралель, яка робить цей результат особливим саме для Князівської бригади. Задовго до появи «Диких Дронів» 14 ОМБр уже представляла Україну на міжнародних військових змаганнях.
Від танкового взводу до операторів безпілотних систем
За даними офіційної історії 14 ОМБр, танкісти бригади неодноразово ставали найкращими у внутрішніх змаганнях Збройних Сил України, а згодом двічі представляли країну на міжнародному Strong Europe Tank Challenge у Німеччині.
У 2017 році танковий взвод 14 ОМБр змагався з командами США, Німеччини, Франції, Австрії та Польщі. У 2018 році бригада знову отримала право представляти Україну після перемоги у внутрішньому відборі.
Через кілька років змінилася сама технологічна логіка поля бою. Там, де раніше професійну майстерність бригади демонстрували танкові екіпажі, сьогодні до числа призерів військових змагань входять оператори безпілотних систем.
Це не означає, що один вид війська «замінив» інший. Навпаки — сучасна механізована бригада сильна саме поєднанням різних спроможностей: піхоти, бронетехніки, артилерії, розвідки, зв’язку, РЕБ та безпілотних систем. Але сама історична паралель показова: культура професійного відбору, конкуренції і перевірки навичок у 14 ОМБр існує давно.
«Дикі Дрони» формують цілу екосистему
Під час п’ятого турніру організатори представили ще одну важливу зміну — Wild Family. Це спроба об’єднати кілька військово-спортивних напрямів в одну систему.
До неї входять «Дикі Дрони», «Дика Гонка» та майбутній напрям Wild Ground Robotic Systems, присвячений наземним роботизованим комплексам.
Чому це логічний наступний крок
Перші «Дикі Дрони» самі виросли з «Дикої Гонки». Тепер проєкт фактично повертається до цієї ідеї на новому рівні: не один вид змагань, а екосистема для різних військових технологій і професій.
Наземні роботизовані комплекси проходять схожий шлях, який кілька років тому проходили FPV. Спочатку — експерименти й окремі команди. Потім — спеціалізовані підрозділи, навчальні програми, стандарти, виробники та професійна спільнота.
Якщо Wild Ground Robotic Systems розвиватиметься за тією самою логікою, змагання можуть стати ще одним механізмом швидкого обміну досвідом між військовими, інструкторами та технологічними компаніями.
Чому результат 10 АК важливий
У короткому пості результат команди 14 ОМБр можна описати одним реченням: представники 10 АК увійшли до числа призерів «Диких Дронів» і пройшли до суперфіналу.
Але за цим реченням стоїть значно більше.
П’ять турнірів за два роки. Двадцять команд на п’ятих «Диких Дронах». Три класи безпілотних систем. Десятки бойових екіпажів. Окремий залік навчальних центрів. Сезон із відбірковими етапами. Контакт військових із виробниками. І міжнародна увага до формату, який народився в Україні.
Для 10-го армійського корпусу це ще й показник того, що технологічна складова корпусу не обмежується окремим спеціалізованим полком чи кількома групами операторів. Безпілотні системи є частиною роботи механізованих бригад, розвідки, артилерії та інших підрозділів.
Команда 14 ОМБр приїхала на п’яті «Дикі Дрони» одразу після бойової роботи, без довгого спортивного збору, і з першої спроби пройшла далі. Саме тут порівняння «спорт — служба» працює найкраще: спортивний результат не замінює реальної роботи, а лише дозволяє в інших умовах побачити рівень навичок, сформованих щоденною практикою.
І тому для нас на сторінці 10-го армійського корпусу головний підсумок «Диких Дронів» простий. Призове місце — це приємний результат. Суперфінал — наступний виклик. Але найбільша цінність таких змагань полягає у тому, що професійна конкуренція допомагає людям і підрозділам ставати сильнішими ще до наступного старту.
«Дикі Дрони» починалися як експеримент усередині «Дикої Гонки». Сьогодні це вже окремий сезон, десятки команд, виробники, навчальні центри й майбутні наземні роботизовані змагання. А серед тих, хто пише наступну сторінку цієї історії, — команда батальйону безпілотних систем «Сапсан» 14 ОМБр, яка представляє 10 АК.
ШВИДКА НАВІГАЦІЯ
Можливість стежити за новинами у більш стислому форматі в Facebook або Telegram повернутися на головну сторінку