12 ОВМБр: від танкового батальйону до важкої механізованої бригади

12 ОВМБр: від танкового батальйону до важкої механізованої бригади

12 ОВМБр — це одна з наймолодших бригад 10-го армійського корпусу за нинішнім статусом, але її історія почалася задовго до 2025 року. Сьогодні 12-та окрема важка механізована бригада об’єднує танкові й механізовані підрозділи, артилерію, безпілотні системи, РЕБ, розвідку, інженерів, ремонтників і медиків. Та її ядро виросло з 12-го окремого танкового батальйону — частини, яку почали формувати на Чернігівщині ще наприкінці 2017 року.

Це історія про військовий підрозділ, який створювали для посилення півночі України, а 24 лютого 2022 року він опинився саме там, де його задум колись мав пройти найжорсткішу перевірку — в обороні Чернігівщини. Після цього танкісти 12-го пройшли Донеччину й Запоріжжя, воювали в районах Авдіївки, Бахмута, Вугледара, Роботиного, Вербового та Оріхова, а згодом — на Куп’янському напрямку.

27 липня 2025 року накопичений досвід 12-го окремого танкового батальйону став основою для формування 12 ОВМБр. За два тижні до цього Президент України вручив батальйону Бойовий Прапор — символ військової честі й тяглості. У цій послідовності є щось дуже точне: спочатку частина отримала прапор за вже пройдений шлях, а потім виросла в нову, значно більшу бойову систему.

На сторінці 12 ОВМБр на сайті 10-го армійського корпусу про неї сказано коротко: «Прості люди — непроста робота». Для цієї бригади це, мабуть, найкраще формулювання. Бо її історія — не про красиву назву «важка механізована», а про людей, які спочатку сіли в танки, потім пережили перші удари великої війни, а тепер будують значно складнішу бригаду нового покоління.

2017–2019: для чого створювали 12-й окремий танковий батальйон

Офіційна історія 12 ОВМБр веде початок від 29 грудня 2017 року, коли на території Чернігівської області створили кадр 12-го окремого танкового батальйону. Формування відбувалося за участю 1-ї окремої танкової Сіверської бригади відповідно до спільної директиви Міністерства оборони й Генерального штабу.

30 грудня 2018 року кадр переформували у повноцінний 12-й окремий танковий батальйон. Саме 30 грудня згодом стало днем військової частини.

У відкритих матеріалах 2019 року головна логіка створення нового танкового підрозділу формулювалася дуже прямо: посилити оборону півночі Чернігівщини. Батальйон базувався у Гончарівському — одному з найвідоміших центрів українських танкових військ. Поруч уже стояла 1-ша танкова бригада, але 12-й був окремою самостійною частиною.

Це був не випадковий вибір географії. Північний напрямок вимагав важкого резерву, який можна швидко використати для посилення механізованих частин, оборони важливих рубежів або контрудару. Для майбутньої 12 ОВМБр саме тут почалася історія важкої сили, створеної не заради парадів, а як реальний резерв півночі. Тоді це виглядало як планування на майбутнє.

Через кілька років майбутнє прийшло дуже буквально.

Від кадру до екіпажу

Танк без екіпажу — просто складна машина. Батальйон без сержантів, механіків, ремонтників, медиків, водіїв і зв’язківців — просто штатний розпис.

Тому перші роки 12 ОВМБр у її батальйонній історії — це історія набору людей, отримання техніки, відновлення машин, підготовки екіпажів і створення власної культури. Станом на початок 2020 року 12-й окремий танковий батальйон уже був окремою військовою частиною в структурі Оперативного командування «Північ».

У відкритих джерелах основним типом танка батальйону називався Т-64БМ. Для українських танкістів ця машина була не музейною спадщиною, а платформою, яку десятиліттями модернізували, ремонтували й адаптували до сучасної війни.

Та головним ресурсом усе одно залишався екіпаж. Троє людей усередині танка мають діяти як один організм: командир бачить картину й ухвалює рішення, навідник працює з озброєнням, механік-водій буквально відчуває кілька десятків тонн машини під собою. У танковій частині довіра між ними не красиве слово — вона вимірюється секундами.

24 лютого 2022 року: частина, створена для півночі, зустріла війну на півночі

Один із найсильніших фактів в історії 12 ОВМБр — майже символічний.

Підрозділ створювали як броньований резерв для захисту північного напрямку. А з першого дня повномасштабного вторгнення 12-й окремий танковий батальйон брав участь в обороні Чернігівщини.

У воєнно-історичному описі оборони регіону 12-й прямо названий серед сил Оперативного командування «Північ», які знаходилися у Сіверському операційному районі разом із 1-ю танковою, 58-ю мотопіхотною та іншими частинами. Офіційний воєнно-історичний ресурс ЗСУ підкреслює, що саме мобільність, маневр і швидке реагування стали одним із ключів до зриву планів армії з болот на цьому театрі.

Для 12 ОВМБр цей етап став першим великим доказом того, навіщо частину свого часу формували саме на півночі. Для танкового батальйону це була війна, до якої неможливо повністю підготуватися полігоном. Колони, авіація, артилерія, зруйновані дороги, цивільні машини, які намагалися вирватися з небезпечних районів, і постійна необхідність вирішувати, де саме кілька важких машин дадуть найбільший ефект.

Чернігів як перша велика сторінка

Платформа «Меморіал» зазначає, що бійці 12-го з першого дня брали участь в обороні Чернігова. Це важлива деталь саме для біографії майбутньої бригади.

Чернігів — місто, поруч із яким частина формувалася, навчалася і жила. Тому для багатьох військових оборона області була не абстрактним «напрямком», а захистом власного гарнізону, знайомих доріг і людей.

Тут народжується той тип військової пам’яті, який не завжди видно в нагородних листах. Місце, де ти ще вчора їздив на навчання, за одну ніч стає бойовою картою.

Після Чернігівщини — Донеччина

Після звільнення півночі 12-й окремий танковий батальйон не пішов у довге відновлення. Підрозділ перекинули на Донеччину.

Відкриті джерела називають серед районів його бойової роботи Мар’їнку, Піски, Авдіївку, Бахмут, Соледар, Новопіль, Суху Балку та Вугледар. СтратКом ЗСУ також відзначав участь батальйону в боях на цих напрямках, а офіційна сторінка 12 ОВМБр окремо виділяє Авдіївку як один із ключових районів 2022–2023 років.

Для 12 ОВМБр це вже була інша війна, ніж на Чернігівщині. Менше великих відкритих маневрів, більше укріплених позицій, артилерійської щільності, мін і роботи поруч із піхотою.

Мар’їнка і Піски: танк як підтримка піхоти

У міській та приміській забудові танк перестає бути просто «машиною прориву». Він стає рухомою гарматою, укриттям, засобом підтримки й одночасно дуже помітною ціллю.

Мар’їнка та Піски роками були серед найбільш зруйнованих ділянок фронту. Для 12-го батальйону робота на таких напрямках означала постійну взаємодію з механізованою піхотою, розвідкою, артилерією та саперами.

Важка броня дає перевагу лише тоді, коли навколо неї працює система. Без розвідки машина не знає, де загроза. Без саперів може не пройти. Без піхоти в забудові стає вразливою. Без ремонту перша складна поломка перетворює десятки тонн сталі на нерухому ціль.

Ця логіка згодом буквально визначить перетворення 12-го танкового батальйону на 12 ОВМБр: досвід війни показав, що танкова сила найбільш ефективна, коли має навколо себе повну механізовану екосистему.

Авдіївка: оборона й штурмові дії

Офіційна історія бригади зазначає, що у 2022–2023 роках військовослужбовці 12-го брали участь у бойових діях у районі Авдіївки — як в обороні, так і в штурмових діях у взаємодії з іншими механізованими частинами.

Авдіївка вимагала від танкістів абсолютно точного розуміння того, коли важка машина потрібна, а коли її краще не показувати. Тут десятки років промислової забудови, кар’єри, посадки й укріплення створювали складний простір для бронетехніки.

Саме в таких умовах стара романтика про «танкову лавину» остаточно закінчується. Сучасний танк працює короткими виходами, взаємодіє з безпілотниками, отримує цілі від розвідки, ховається від FPV армії з болот і потребує технічного екіпажу не менше, ніж бойового.

Для 12 ОВМБр це був ще один крок від класичного танкового батальйону до тієї моделі, яку сьогодні називають важкою механізованою бригадою.

Соледар і людина на ім’я «Дід»

Найсердечніша історія 12-го, яку вдалося підтвердити у відкритих джерелах, — історія Володимира Порохні.

Він народився на Полтавщині, закінчив Чернігівську школу міліції, працював оперативником, потім очолював карний розшук у Славутичі. З 2003 року був охоронником на Чорнобильській АЕС. У 2014 році вже брав участь в АТО.

Після 24 лютого Володимир знову взяв до рук зброю. У 12-му окремому танковому батальйоні він служив старшим механіком-водієм. Позивний — «Дід».

23 червня 2022 року Володимир Порохня загинув у бою за Соледар від прямого влучання під час артилерійського обстрілу. Йому було 53 роки.

У цій історії немає ефектного рекорду, який легко винести в заголовок. Є людина, яка вже мала цивільну професію, сім’ю, довгу службу в правоохоронних органах і роботу на ЧАЕС. Вона вже виконала свій обов’язок у 2014-му. І все одно повернулася.

Саме такі люди створюють тяглість між батальйоном і бригадою. Бо військова частина — це не лише техніка, яку передали новому штату. Це пам’ять про тих, хто воював під її номером раніше.

Бахмут і Вугледар: броня під артилерією та дронами

Відкриті матеріали пов’язують 12-й окремий танковий батальйон із боями в районі Бахмута та Вугледара.

Бахмут став одним із символів війни на виснаження. Для танків це означало постійну роботу під загрозою артилерії, протитанкових засобів і все активнішого використання БПЛА. Машини могли підтримувати піхоту, працювати по виявлених позиціях, швидко змінювати вогневі точки й виходити на пряме ураження, але кожен такий вихід вимагав точного розрахунку ризику.

Вугледар — інший тип простору: відкриті поля, висоти й широкі сектори спостереження. Там танк легко побачити здалеку, а отже ще більшого значення набувають маскування, інженерна підготовка, розвідка і взаємодія з артилерією.

Бойовий шлях 12 ОВМБр добре показує, як швидко змінювалася сама професія танкіста. Якщо раніше головними асоціаціями були броня, гармата й маневр, то до 2023 року екіпаж уже жив у реальності, де над ним майже постійно можуть бути камери, FPV, розвідувальні крила й засоби радіоелектронної боротьби.

Запорізький напрямок: Роботине, Вербове, Новопрокопівка

Навесні 2023 року 12-й окремий танковий батальйон був залучений до наступальних дій на Запорізькому напрямку. СтратКом ЗСУ називав серед районів роботи підрозділу Роботине, Вербове та Новопрокопівку, а офіційна історія 12 ОВМБр окремо згадує Роботине й Новопрокопівку.

Цей напрямок став випробуванням уже не тільки для танків, а для всієї моделі механізованого наступу.

Роботине: важка машина в мінній війні

Запорізькі поля у 2023 році були простором, де броня зустріла надзвичайно щільну систему мінних загороджень, протитанкових засобів, артилерії й безпілотного спостереження.

Саме тут особливо очевидно, чому сучасний танк не воює один. Перед ним мають працювати сапери й розвідка. Над ним — безпілотники. Поруч — механізована піхота. За спиною — ремонт і евакуація.

Для 12 ОВМБр участь у цьому напрямку була, по суті, практичною школою майбутньої важкої механізованої бригади. Війна показувала не те, що танк застарів, а те, що танк без великої системи навколо нього стає занадто вразливим.

Вербове і Новопрокопівка

Бої в районах Вербового й Новопрокопівки вимагали тривалого тиску на глибоко підготовлену оборону. Для танкових екіпажів це була робота в умовах, де будь-яка відкрита ділянка прострілювалася, а будь-яка затримка могла привернути увагу дрона.

Тому справжній героїзм тут часто не виглядав як атака з кіно. Він виглядав як екіпаж, що точно вийшов, виконав задачу і встиг повернути машину. Як механік, який за ніч повернув техніку в стрій. Як евакуаційна група, яка витягнула пошкоджену машину. Як сапер, котрий зробив прохід, по якому потім пройшли інші.

Це та частина війни, де професійність і мужність майже неможливо відокремити.

2024: Оріхів і роль резерву

Упродовж 2024 року 12-й продовжував виконувати завдання на Запорізькому напрямку, зокрема в районі Оріхова. Офіційна історія частини зазначає, що підрозділ діяв як загальновійськовий резерв оперативно-тактичного угруповання.

Резерв часто звучить менш героїчно, ніж «перша лінія», але насправді це одна з найвідповідальніших ролей. Резерв має бути готовий у короткий час опинитися саме там, де ситуація найгірша: закрити прорив, підсилити виснажений підрозділ, провести контратаку або дати своїм час перегрупуватися.

Для важкої техніки резерв — це ще й постійна готовність. Машина має завестися тоді, коли потрібно, боєкомплект має бути готовий, екіпаж — знати задачу, ремонтники — працювати без «потім».

У грудні 2024 року в реєстрі нагороджених «Залізним Хрестом» підполковник Сергій Машковцев зазначений як командир військової частини А0932. Це один із небагатьох відкритих документів, що дозволяє точно прив’язати командира до частини в цей період.

Символіка 12 ОВМБр: важка рукавиця і знак князя Мстислава

У травні 2024 року для батальйону затвердили нову емблему. На зелено-чорному щиті зображено срібну латну рукавицю, яка тримає золотий знак князя Мстислава Володимировича, пов’язаного з Чернігівщиною.

Це дуже вдала символіка для частини, що виросла з танкової.

Латна рукавиця — нагадування про важку кінноту минулих століть. Танк у ХХ–ХХІ століттях виконує іншу технологічну роль, але сама логіка «броньованої сили» впізнавана: захищений воїн, який концентрує удар у потрібній точці.

А знак Мстислава прив’язує підрозділ не до абстрактної військової традиції, а до Чернігівщини — землі, де його сформували і яку його люди захищали у 2022 році.

Тобто емблема 12 ОВМБр одночасно говорить про місце, історію й рід військ.

Бойовий Прапор: момент, коли історія батальйону стала офіційною традицією

15 липня 2025 року Президент України вручив 12-му окремому танковому батальйону Бойовий Прапор.

Для цивільної людини прапор може виглядати як урочистий військовий атрибут. Для частини це значно більше.

Бойовий Прапор передають не машині й не штабу. Його отримує колектив, який має власну історію, бойові заслуги й відповідальність перед тими, хто служив раніше.

На той момент за номером 12 уже стояли Чернігів, Соледар, Авдіївка, Бахмут, Вугледар, Роботине, Оріхів. Стояли загиблі й поранені. Стояли роки ремонту машин, нічних виїздів, евакуацій і чекання екіпажів.

Через 12 днів після вручення Бойового Прапора, 27 липня 2025 року, на основі цього батальйону сформували 12 ОВМБр.

У цьому переході є сильна символічна точка: батальйон не «розчинився» в новій структурі. Його прапор, пам’ять і бойова культура стали фундаментом більшої частини.

Куп’янськ: батальйон входить у нову війну, бригада продовжує

На початку 2025 року підрозділи 12-го вже були залучені до оборони Куп’янська. З середини 2025-го й після розгортання 12 ОВМБр особовий склад продовжив виконувати завдання на Куп’янському напрямку.

Це важливий етап саме тому, що тут сходяться два світи.

З одного боку — важка броня, механізована піхота й артилерія. З іншого — безпілотники, РЕБ, розвідка, наземні роботизовані системи, цифрові карти й постійне спостереження.

Сучасна важка механізована бригада вже не може бути просто «багато танків плюс піхота». Вона має бачити поле бою, захищати власний зв’язок, боротися з дронами, ремонтувати різну техніку, евакуювати поранених і машини, швидко передавати дані й навчатися майже в реальному часі.

Саме таким організмом зараз і стає 12 ОВМБр.

Від танкового батальйону до великої системи

На сторінці бригади сьогодні зазначені два механізовані та два танкові батальйони, стрілецький батальйон, самохідна артилерія, реактивна артилерійська батарея, протитанкові підрозділи, батальйон безпілотних систем, зенітний дивізіон, розвідка, інженерно-саперна рота, РЕБ, артилерійська розвідка, ремонт, матеріальне забезпечення і медична рота.

Це і є головна різниця між батальйоном і важкою механізованою бригадою.

Танк залишається одним із головних символів сили, але навколо нього тепер десятки інших професій. Бригада може сама розвідувати, бити артилерією, працювати безпілотниками, прикриватися від частини повітряних загроз, ремонтувати техніку й забезпечувати свої батальйони.

Важкість — це не тільки тоннаж броні. Це ширина можливостей.

Т-64БМ, Т-72, БМП, М113 і стара істина про ремонт

На сайті корпусу серед техніки 12 ОВМБр зазначені Т-64БМ, Т-72, БМП-1ТС, М113А3, БТР-70ТД, БТР-60Д, БРДМ-2Л1, САУ 2С1 «Гвоздика», ПТРК «Корсар» та 120-мм мінометні системи.

Та найдовший список озброєння нічого не вартий, якщо техніка не виходить із парку.

Саме тому у структурі 12 ОВМБр ремонтно-відновлювальний батальйон не менш важливий, ніж танковий. Війна з’їдає ресурс машин швидше за мирні нормативи. Гусениці, двигуни, підвіска, електрика, оптика, зв’язок — усе зношується, ламається й потребує людей, які здатні повернути машину в стрій.

Сильна важка бригада — це не та, що має багато броні на фотографії. Це та, що вміє підтримувати її живою.

Дрони, РЕБ і НРК: чому 12 ОВМБр уже не просто «танкова»

Найкраще технологічну зміну видно навіть у відкритих вакансіях бригади.

Серед потрібних фахівців є дешифрувальники БПЛА, оператори РЕР і РЛС, фахівці радіоелектронної боротьби, пілоти безпілотників, інженери, а також старші оператори наземних роботизованих комплексів. Рекрутинг Сухопутних військ прямо описує 12 ОВМБр як підрозділ, де сучасні технології стоять поруч із класичними механізованими спеціальностями.

Це і є майбутнє важких частин.

Танк не зникає через дрон. Він стає частиною мережі, де дрон може побачити ціль раніше, РЕБ — захистити ділянку спектра, сапер — відкрити маршрут, НРК — взяти на себе частину небезпечної логістики, а механізований батальйон — використати створену перевагу на землі.

На сторінці 430-го ОП БпС «КОНТУР» ми багато говоримо про технологічну війну. 12 ОВМБр показує інший бік того самого процесу: нові технології не замінюють важке військо — вони роблять його точнішим, живучішим і розумнішим.

Люди 12 ОВМБр: від «Діда» до молодих офіцерів

Офіційна рекрутингова сторінка бригади наголошує на передачі досвіду від старших військових до тих, хто тільки приходить. Для частини з такою еволюцією це особливо важливо.

Людина, яка вчора була командиром танка в окремому батальйоні, сьогодні може бути інструктором або сержантом уже великої бригади. Механік, який ремонтував Т-64 під Бахмутом, передає досвід тим, хто працюватиме з різними типами бронетехніки. Оператор БПЛА приносить у стару танкову культуру зовсім іншу мову — відеопотік, координати, спектр і цифрову карту.

Саме так створюється нова військова традиція: не відкинути минуле, а змусити його працювати разом із новими технологіями.

Володимир Мурай: командир, який сам пройшов довгу війну

Нинішній командир 12 ОВМБр має бойову біографію, що почалася значно раніше за саму бригаду.

Ще у 2014 році Володимир Мурай командував артилерійською батареєю. У матеріалах того періоду його підрозділ описують як частину, яка працювала на надзвичайно складних прикордонних напрямках, вела контрбатарейну боротьбу й прикривала українські колони.

Газета «День» писала, що за той період Володимир Мурай переніс три контузії, частково втратив слух на одне вухо, але продовжував керувати батареєю. Його нагородили орденами Богдана Хмельницького III, а згодом II ступеня.

Це важливий контекст для нинішньої 12 ОВМБр. Молодою є структура бригади, але не досвід її командування.

Полковник, який сьогодні приймає молодих офіцерів до частини, сам знає, що таке служба в момент, коли теорія закінчується й починається відповідальність за людей.

Не тільки героїчне — а й дуже буденне

У відкритих джерелах про 12 ОВМБр немає такого набору фронтових байок і кумедних історій, як у деяких старших бригад. І вигадувати їх заради веселого абзацу було б неправильно.

Але у самої назви «важка механізована» є певний контраст із тим, як виглядає щоденна служба.

Поки на фото танк ефектно їде крізь багнюку, десь поруч механік шукає проблему в проводці. Поки артилерія стріляє, хтось годинами підвозить боєприпаси. Поки FPV летить до цілі, інженер перепаює плату. Поки штаб бачить красиву синю позначку на карті, зв’язківець бореться за те, щоб ця позначка взагалі з’явилася.

Саме тому фраза «Прості люди — непроста робота» звучить так точно.

Військо майже завжди тримається не на кінематографічному героїзмі, а на людях, які в потрібний момент просто роблять свою роботу добре.

Прапор, який отримав батальйон, і прапор, який нестиме бригада

Є одна деталь, яку хочеться залишити ближче до фіналу.

Бойовий Прапор 12-й отримав ще як окремий танковий батальйон.

Це важливо.

Бо через кілька тижнів штат, структура і масштаб частини змінилися. З’явилися нові батальйони, нові роти, артилерія, БПЛА, РЕБ, інженери й нові офіцери. Людей стало більше. Завдань — теж.

Але минуле не почалося заново.

Коли 12 ОВМБр сьогодні говорить про свою історію, вона не починає її з липня 2025 року. Вона веде її від кадру 2017-го, батальйону 2018-го, оборони Чернігівщини, Соледара, Авдіївки, Бахмута, Запоріжжя й Оріхова.

Саме це і є військова тяглість: новий штат не стирає старі імена.

12 ОВМБр у складі 10-го армійського корпусу

Сьогодні 12 ОВМБр входить до 10-го армійського корпусу. У корпусній структурі її роль особлива: це важкий механізований компонент, здатний поєднувати бронетехніку, піхоту, артилерію й власні технологічні підрозділи.

Поруч працюють інші механізовані бригади, артилерія, розвідка, безпілотні системи й ремонтні частини. Саме корпусна логіка дозволяє сильніше зшивати різні спроможності.

Для 12 ОВМБр це природне продовження власної історії. Вона починалася як невеликий окремий танковий батальйон, який мав підсилювати інші частини. Тепер сама стала системою, яку можуть посилювати й доповнювати інші елементи корпусу.

Честь бути воїном 12 ОВМБр

12 ОВМБр ще не має десятиліть бригадної історії. Їй не потрібно їх вигадувати.

У неї є інше — дуже чесний і сильний шлях росту.

Є 2017 рік, коли на Чернігівщині почали створювати кадр окремого танкового батальйону. Є 2018-й, коли він став повноцінною частиною. Є 24 лютого 2022-го, коли частина, створена для захисту півночі, сама стала на захист Чернігівщини. Є Донеччина, Соледар, Авдіївка, Бахмут, Вугледар. Є Запорізький напрямок — Роботине, Вербове, Новопрокопівка, Оріхів. Є Куп’янськ.

Є «Дід» Володимир Порохня, який міг не повертатися у військо, але повернувся. Є Сергій Машковцев, чиє командування зафіксоване в бойовому 2024-му. Є Володимир Мурай — артилерист старої війни, який сьогодні командує новою важкою бригадою.

Є Бойовий Прапор, вручений батальйону буквально перед його перетворенням.

Є танки Т-64БМ і Т-72. Є механізовані батальйони, артилерія, «Корсари», безпілотники, РЕБ, розвідка й наземні роботизовані системи. Є ремонтники, без яких важке військо не їде, і медики, без яких військо не може називатися своїм.

Перспективність 12 ОВМБр саме в тому, що вона створюється не з чистого аркуша. Її нова структура виросла з реального бойового батальйону, який уже пройшов кілька дуже різних воєнних середовищ.

Вона важка не тільки через броню. Вона важка через відповідальність.

І технологічна не тільки тому, що має дрони. Технологічність тут — це здатність поєднати стару силу танка з новим полем бою, де все бачать сенсори, де спектр так само важливий, як дорога, а оператор БПЛА може вплинути на роботу танкового екіпажу ще до першого пострілу.

Для того, хто хоче долучитися до частини, де ще можна буквально бачити, як формується нова військова традиція, рекрутинг 10-го армійського корпусу дає можливість обрати конкретний напрям служби.

Бути воїном 12 ОВМБр — означає прийти в бригаду, яка ще пише перші сторінки саме бригадної історії, але вже має за спиною бойову пам’ять батальйону. І від кожного нового військовослужбовця залежить, якими будуть наступні сторінки: наскільки професійною, технологічною, згуртованою й сильною стане 12-та окрема важка механізована бригада.

Поширені запитання

Можливість стежити за новинами у більш стислому форматі в Facebook або Telegram повернутися на головну сторінку